Вітряна віспа

Вітряна віспа, вітрянка (лат. Varicella, грец. Ανεμοβλογιά) - гостре вірусне захворювання з повітряно-крапельним шляхом передачі. Зазвичай характеризується гарячковим станом, папуловезікульозним висипом з доброякісним перебігом. Викликається вірусом сімейства Herpesviridae - Варіцелла-зостер (Varicella Zoster). Вірус Варіцелла-зостер є причиною двох клінічно несхожих захворювань: вітряної віспи, що виникає переважно в дитячому віці, і оперізуючого герпесу, або оперізуючого лишаю, клінічні прояви якого спостерігаються, як правило, у людей зрілого віку. 

Вітряна віспа проявляється у вигляді генералізованого розеольозно-везикульозного висипу; оперізувальний герпес - висипаннями зливного характеру на одному або декількох розташованих поряд дерматомах. Висип при вітрянці не зачіпає паросткового шару епідермісу і тому загоюється безслідно, проте якщо висип розчісувати (пошкоджувати паростковий шар), то на місці везикули залишається атрофічний рубець. 

Якщо вітряна віспа є первинною інфекцією вірусу Варіцелла-зостер, то оперізуючий герпес, в переважній більшості випадків, - це результат активізації латентного вірусу Варіцелла-зостер. 

Джерело інфекції - хвора людина, яка представляє епідемічну небезпеку з кінця інкубаційного періоду і до відпадання кірочок. Збудник поширюється повітряно-крапельним шляхом. Хворіють здебільшого діти у віці від 6 місяців до 7 років. Дорослі хворіють на вітряну віспу рідко, оскільки зазвичай переносять її ще в дитячому віці. Однак слід відзначити, що в осіб з важким імунодефіцитом різної етіології (ВІЛ-інфекція, після пересадки органів) можливе повторне зараження. 

Вірус проникає в організм через слизові оболонки верхніх дихальних шляхів і впроваджується в епітеліальні клітини слизової оболонки. Потім вірус проникає в кров і фіксується в шкірі, викликаючи в її поверхневому шарі патологічний процес: обмежене розширення капілярів (пляма), серозний набряк (папула), відшарування епідермісу (везикула). Через розмноження вірусу і алергічного відповіді організму виникають лихоманка та інші загальні неспецифічні прояви інфекції. Після хвороби виникає стійкий імунітет. Збудник може персистувати в організмі; в результаті різних провокуючих факторів він активується і викликає локальні шкірні висипання - оперізуючий лишай. 

Лікування вітряної віспи

Незважаючи на інтенсивні дослідження в сфері розробки перспективних протигерпетичних препаратів, інфекції, викликані вірусом герпесу, є малоконтрольованого. Це пов'язано з труднощами безпосереднього впливу на віруси, що знаходяться в клітинах організму. Тому асортимент ефективних ліків проти вітряної віспи відносно невеликий. 

Використання інтерферону зменшує (іноді запобігає) підсипання, зменшує число ускладнень, полегшує перебіг хвороби. Для лікування використовуються ациклічні нуклеозиди (при відсутності протипоказань), наприклад, Ацикловір. 

На сучасному етапі впроваджені в медичну практику такі лікарські препарати з рослинної сировини, як: 

Флакозід (flacosidum), міжнародне найменування: Глюкопиранозидметилбутенилтригидроксифлаванол (Glucopyranosidemethylbuteniltrihydroxyflavanol), одержуваний з листя оксамиту амурського (Phellodendron Amurensis Rupr.) І листя оксамиту Лаваля (Phellodendron Amurensis var. Lavallei Spraque), сімейство рутових (Rutaceae). 

Наступним препаратом є Алпизарин (Alpisarinum), міжнародне найменування: Тетрагидроксиглюкопиранозилксантен (Tetrahydroxyglucopyranosilxanten). Отримують з трави копійочник альпійського (Hedysarum alpinum L) і копійочник жовтяничного (H.flavescens), родини бобових (Fabaceae). 

Хелепін (Helepinum), міжнародне найменування: Леспедези копеечніковой екстракт (Lespedezae extract) - очищений екстракт з надземної частини леспедеціі копеечніковой (Lespedeza hedysazoides (Pall.) Kitag.), Сімейство бобових (Fabaceae). 

Госипол (Gossipolum), міжнародне найменування: Бавовни насіння екстракт + бавовнику екстракт (Gossypii semenis extract + Gossypii radicibus extract) - натуральний пігмент поліфенольних природи, одержуваний при переробки насіння або коріння бавовника (Gossipium sp.), Сімейство мальвових (Malvaceae). Препарат має хіміо-терапевтичної активністю по відношенню до різних штамів вірусів, в тому числі до дерматотропним штамів вірусу герпесу. Володіє також слабкою дією відносно грампозитивних бактерій. Застосовують у вигляді 3% лініменту (Linimentum Gossipoli 3%) - жовтою або жовтою із зеленуватим відтінком густої маси з своєрідним запахом. 

Постільний режим слід дотримуватися протягом усього гарячкового періоду. Показані дезінтоксикаційна терапія, у випадку шкірного свербежу прийом антигістамінних препаратів. Необхідно всіляко уникати перегріву: чим більше хворий буде потіти - тим більше буде свербіж, не залежно від прийнятих препаратів. 

Місцеве лікування в місцях ураження передбачає обробку шкіри дезинфікуючим розчином для профілактики бактеріальних заражень (Розчин Кастеллані). Причому утворюються скориночки незалежно від того, мазали висип чи ні. Застосування ультрафіолетового опромінення може бути показано для прискорення відпадання кірочок. 

Для зменшення свербіння і підсушування везикул при вітряній віспі ефективно використання синтетичних танінів. На сьогоднішній день єдиним доступним синтетичним таніном є фенол-метаналя-сечовини поліконденсатів (торгова назва Деласкін (Delaskin)). Деласкін використовується у вигляді порошку (0,4%), крему (0,4%) і добавок у ванни (0,006-0,04% після розведення). [2] [3] 

Прийом антибіотиків має сенс тільки при ускладненнях. 

Для зниження температури широко використовується парацетамол. За рекомендацією лікаря також можна застосовувати ібупрофен. Аспірин і містять його не повинні даватися дітям з вітрянкою (як і будь-який інший хворобою, що викликає лихоманку), тому що є ризик виникнення важкого і потенційно смертельного синдрому Рея. 

Прогноз при вітряній віспі в основному сприятливий. Рекомендується не зривати скоринки щоб уникнути залишкових слідів. 

Ряд авторів, у тому числі практикуючих лікарів, рекомендує не «ховати» дітей від захворювання вітряною віспою, мотивуючи цю точку зору тим, що в дитячому віці захворювання переноситься зазвичай легко, хворіють на вітряну віспу один раз в житті, а ризик ускладнень у дорослого набагато вище і переносить дорослий хвороба значно важче. Також при ускладненнях на тілі можуть залишитися сліди від висипки. При захворюванні в дорослому віці смертельний результат зустрічається частіше. З іншого боку, вірус вітряної віспи схильний до персистенції, як і вірус простого герпесу, і при ослабленні імунітету (внаслідок старіння організму, хіміотерапії злоякісних пухлин, і т. д.) може виникнути рецидив у вигляді оперізуючого лишаю (у той час як повторне захворювання власне вітряною віспою зустрічається дуже рідко).

                                           Раціональне харчування
       

Харчування є одним з найважливіших факторів, що забезпечують нормальний потік процесів росту і розвитку дитини, стійкість до впливу несприятливих умов, високий функціональний рівень провідних систем організму.

Раціональне харчування – це харчування здорових дітей, що повністю відповідають віковим фізіологічним потребам організму в основних речовинах і енергії.

Залежно від віку діти повинні щодня одержувати певну кількість енергії, живильних, мінеральних речовин і вітамінів.
Білки є життєво необхідними речовинами й мають особливе значення в харчуванні дітей. Насамперед це основний пластичний матеріал, що йде на побудову кліток, тканин, органів. Необхідні вони також для утворення ферментів, гормонів, гемоглобіну крові, вони формують з'єднання, які забезпечують імунітет. Білки беруть участь у процесах засвоєння жирів, вуглеводів, мінеральних речовин, вітамінів. Особливо велика їхня роль у засвоєнні організмом вітаміну С.

Жири є джерелом енергії, вони необхідні для побудови клітинних оболонок, беруть участь в обміні речовин, відіграють роль запасного живильного матеріалу, забезпечують засвоєння багатьох вітамінів.
Найбільш легко засвоюються організмом молочні жири (вершкове масло, вершки, сметана), сутужніше - свинячий, баранячий, яловичий жир, тому їх не рекомендується використати в харчуванні дітей дошкільного віку. Варто уникати надлишкового споживання жирів, тому що це може привести до ожиріння.
Вуглеводи – головне джерело енергії, разом з білками й жирами вони беруть участь в обміні речовин. Більша частина харчового раціону дитини складається з вуглеводів, добова норма вуглеводів в 4 рази більше, ніж жиру і білка. Вуглеводи втримуються в продуктах рослинного походження - крупах, картоплі, овочах, фруктах. Багаті вуглеводами цукор, хліб, мед, цукерки. Надлишкова кількість вуглеводів легко перетворюється в жир і нерідко є однією із причин ожиріння, а надлишок солодощів сприяє розвитку карієсу зубів.
Мінеральні речовини, що входять до складу харчових продуктів, діляться на макроелементи, (кальцій, калій, фосфор, натрій, хлор) і мікроелементи (фтор, цинк, мідь, йод). Особливе значення в харчуванні дітей надається солям кальцію й фосфору, які формують кісткову й зубну тканини, входять до складу гормонів, беруть активну участь в обмінних процесах. Кальцію властиво протизапальна й антиалергічна дія.
Вітаміни відіграють роль каталізаторів в обмінних процесах, вони необхідні для росту й розвитку кліток, тканин. Вітаміни вводяться з їжею. Як правило, вони не синтезуються в організмі. Вітаміни діляться на 2 групи: жиророзчинні (А, D, Е, К) і водорозчинні (С, В).
Вода – необхідна складова частина раціону, вона входить до складу кліток і тканин, бере участь у процесах, що забезпечують життєдіяльність організму; з водою видаляються кінцеві продукти обміну. Вода в організм надходить із продуктами (особливо багато її втримується у свіжих фруктах і овочах), а також у вільному стані (чай, компот, суп). У добу кількість рідини, що надходить в організм дітей 3-7 років, повинне бути в межах 1,5-2 л. Потреба в рідині коливається залежно від сезону року, віку, індивідуальних особливостей дитини. Надлишкова кількість води не рекомендується, тому що це веде до перевантаження нирок, серця.

Пам’ятка для батьків. Режим харчування дитини вдома

Раціональний режим харчування сприяє зміцненню імунітету дитячого організму, нормальному росту та розвитку дитини. Такий режим харчування передбачає суворе дотримання часу прийомів їжі. Меню домашнього харчування має бути збалансованим та містити достатню кількістю білків, жирів, вуглеводів, мінеральних речовин, вітамінів, що сповна забезпечують енергетичні витрати дитячого організму.

Привчайте дитину:

- перед прийомом їжі обов’язково мити руки з милом, витирати їх індивідуальним рушником, самостійно сідати на стілець та підсовувати його до столу;

- під час прийому їжі охайно вживати тверду їжу; відламувати хліб маленькими шматочками, заїдати його рідкою їжею (суп, борщ тощо); самостійно їсти ложкою з тарілки, пити з чашки; не обливатись;

- після прийому їжі користуватися серветкою, вставати зі стільця.

Якщо дитина харчується у дитячому садку, відкоригуйте режим харчування вдома, урахувавши поживну цінність їжі, що подається у дошкільному закладі, та часи прийому їжі.

Формуйте у дитини культурно-гігієнічні навички під час вживання їжі. Навчайте малюка підтримувати чистоту навколо себе, бути охайним.

Обговорюйте з дитиною правила розпорядку, пояснюйте їй, що і як треба робити. При цьому важливо виховувати у дитини культуру поведінки, розвивати мовлення, вміння орієнтуватися у навколишньому світі:

- привчати розуміти призначення й основні якості предметів побуту, називати їх (тарілка велика, маленька, глибока, мілка тощо), вчити розуміти і називати дії з предметами (з чашки п’ють, ложкою їдять тощо);

- виховувати слухняність, пошану до дорослих;

- заохочувати висловлювати прохання;

- навчати словам ввічливості.

Подбайте про те, щоб посуд, з якого їсть дитина, завжди був чисто вимитим, їжа свіжою, щойно приготованою. Свіжі овочі та фрукти перед вживанням обдавайте окропом для знищення патогенних мікроорганізмів.